Останнім часом у нас поширилась думка, що в Європі нічних потягів вже давно немає. Насправді ж це далеко не так. Навіть у Німеччині, яка славиться своїм швидкісним залізничним рухом, діє ціла система нічних потягів — CityNightLine. Мова, однак, піде не про них, а про ближчі до нас чеські нічні потяги. На одному із таких потягів пощастило проїхатись і автору цього репортажу.
Потреба проїхатись у такому потязі виникла, коли я шукав недорогий варіант добирання з Харкова до Праги. Після довгого пошуку нарешті придумав такий “карколомний” маршрут: до Києва нічним потягом “Оберіг”, далі літаком компанії WizzAir до Будапешта (коштував він 600 грн.), а звідти нічним потягом — до Праги. Сумарно задоволення коштує приблизно 1000 грн.
Купити квиток Прага-Будапешт на сайті České dráhy (так називається чеський аналог нашої “Укрзалізниці”) не вийшло — на міжнародні квитки в них якась складна процедура. А от на сайті Magyar Államvasutak (або просто MÁV — це вже угорська залізниця) все пройшло успішно. Фукціональність сайту залишає бажати кращого — наш Booking.uz.gov.ua зрозуміти набагато простіше. До того ж немає можливості вибрати місце — отож система видала мені ліжко під стелею.
А от викупити квиток набагато простіше — достатнього підійти на станції до спеціальної електронної машини (на фото нижче - зліва і справа біля колон), набрати номер електронного квитка і через пару секунд він у тебе в руках. Зробити це можна навіть за хвилину до відправлення.
Класифікація місць у потязі наступна. Можна їхати сидячі, як в комфортабельному автобусі і— такі квитки найдешевші. Можна їхати в закритому купе - 6-місному або 4-місному. Що собою уявляють найдорожчі квитки (на сайті це називається “Sleeping car”) я не знаю — напевно щось на зразок наших люксів.
Отже, тримаючи на руках квиток (верхня полиця у 4-місному купе) я попрямував до потягу із гордою назвою “Metropol”. Цей потяг їхав до Берліну, але декілька вагонів (в тому числі і мій) від'єднали на чесікій станції Пардубице і приєднали до іншого потяга, який і довіз нас до Праги.
Перший сюприз, який чекав на мене — усі купе виявились у вагоні шестимісними. Але провідник — молодий хлопець у білій сорочці — чемно пояснює, що хоча всі купе і мають шість полиць, але у деякі (в тому числі і в моє) продано лише чотири квитки, отже “don't worry”. Розмова, доречі, велась англійською мовою. Чи всі наші провідники знають бодай сто англійських слів?
Потягів відійшов від вокзалу із запізненням у 30 хвилин - чекали на якийсь додатковий причепний вагон. Однак, забігаючи наперед, скажу, що у Прагу ми дістались вчасно. До Братислави у моєму купе нікого не було — отож можна було спокійно зробити фотосесію.
Загалом потяг виглядає стареньким, але чистим. Присутність написів на російській мові і їх відсутність англійською свідчать про те, що цей потяг ходив і за часів соціалізму.
Ось так виглядає коридор. Двері — з вікнами, однак їх можна закрити шторками. Доволі зручно, коли вночі щось шукаєш в темноті — можна світло не вмикати, а лише трохи відкрити шторку. Зверніть увагу на металеві драбинки біля кожного купе. Їх треба було занести всередину і причепити біля вікна — по ним забиратись на верхню полицю.
Так виглядає половина купе, коли всі полиці опущені.
А так - коли в купе їде лише четверо людей. У такому разі зайві полиці можна підняти (у моєму випадку незайнятими були середні полиці).
Великого столика в купе немає, є лише дві невеликі підставки.
Постільний комплект майже такий як і у нас, тільки рушник не видають. Також немає матрасів — стелишся прямо на кушетку. Нижні місця на фото виглядають вузькими, але для спання використовується не сидіння, а ширша спинка — вона опускається вниз.
Для багажу місця малувато. Є трохи під нижніми сидіннями, також є відділення аналогічне багажному відділенню над дверима у наших купе, правда через дуже закруглену форму даху вагону влізає туди значно менше.
Досить неочікуванно на верхній полиці виявилось досить багато місця - можна досить зручно читати напівсидячи. В цьому кутку мають бути ноги пасажира.
Кондиціонерів у потягу немає. Однак вікна хоч і старі, але прекрасно опускаються і піднімаються — тож достатньо було провітрити купе під час стоянки в Будапешті. В коридорі вікна були відчинені весь час — отож під ранок довелось залізти під теплу ковдру.
Цікаво, що якщо в наших потягах передбачається спання головою до вікна, то тут все навпаки — про це свідчить розташування лампочок для читання.
Конструкція туалетів така як і в наших старих потягах - тож користуватись ними на зупинках не можна (хоча ніяких санітарнмх зон немає). Основна відмінність — чистота, навіть серветки для витирання рук присутні. Цікаво працює умивальник — я витратив хвилин десять, що зрозуміти, що вода вмикається ножною педаллю. Важлива деталь — вхід в туалет знаходить в тамбурі, отже неприємні запахи до крайніх купе не доходять.
Отож загальна оцінка потяга: плюси за швидкість (на око — як наші Хюндаї), чистоту і роботу провідника, мінуси — доволі незручні купе (лізти по драбині під стелю — те ще задоволення). Тож нам є чому повчитись, але з іншого боку і за наші вагони (принаймі “фірмові” вагони Крюківського заводу) можна не червоніти. Хоча деякі речі і там треба виправляти. Але про це — у наступній статті.
